Сполучені Штати Америки вкотре висловили стурбованість через збільшення військової присутності Росії на території Сирії. Це відбувається у той час, як військово-повітряні сили міжнародної коаліції проводять кампанію проти “Ісламської держави”.
У Білому домі вважають, що підтримка Росією режиму Башара Асада лише посилює загрозу екстремізму у тому регіоні.
На Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку, що розпочнеться найближчим часом, криза у Сирії обговорюватиметься поруч із конфліктом на сході України. Чого домагається Росія у Сирії і чи є підстави вести мову про зміну геополітичних інтересів президента Володимира Путіна?
Про це наші кореспонденти спілкувалися із експертами у Києві та Москві.
Володимир Смолянюк, доктор політичних наук, експерт з питань безпеки (Київ):
Володимир Путін зазнав поразки в Україні, оскільки проект “Новоросія” не вдався, ДНР/ЛНР його тепер цікавить менше. Мета президента Росії зараз – перемкнути увагу на іншу велику авантюру і, як кажуть, зберегти обличчя. Тепер замість гасла: “Ми в Україні врятували українців, поклали край фашистській владі” з’явиться нове – “Ми пропонуємо роль супермиротворця на Близькому Сході”.
Як це не дивно, але Україна і Сирія зараз стоять поруч як об’єкти російської геополітичної розробки.
Путін і далі пропагуватиме ідею Росії-миротворця: мовляв, США і коаліція не можуть побороти ІД без Росії.
Сирійська тематика обговорюється на найвищому світовому рівні. Володимир Путін, очевидно, вважає, що говорячи про Сирію, він автоматично потрапляє у вищий ранг світової політики, звідки його вивели після анексії Криму і конфлікту на Донбасі. Тобто, Сирія – це для російського лідера як своєрідний трамплін з метою вийти з міжнародної ізоляції.
Олена Супоніна, журналіст, сходознавець, фахівець з питань Близького Сходу та Азії (Москва):
Росія домагається політичного врегулювання в Сирії і розуміє, що без домовленості між усіма міжнародними посередниками та головними регіональними гравцями конфлікт у Сирії не розв’язати.
Однак цей намір цілком може поєднуватися з іншими намірами. Приміром, США та їхні союзники також заявляють про прихильність до політичного врегулювання конфлікту у Сирії, але це не заважає їм протягом понад півтора роки бомбити територію Сирії, завдаючи ударів по позиціях “Ісламської держави”.
Власне, самі американці багато разів запрошували Росію взяти участь у боротьбі з тероризмом на території Сирії. А тепер, коли Росія почала трохи грати м’язами, чомусь всі раптом захвилювалися.
Росія все ще сподівається змінити позицію США, і я не виключаю, що ми побачимо нову спробу Володимира Путіна під час його участі у Генеральній асамблеї ООН.
Росія завжди критикувала США і їхніх союзників за те, що боротьбу з тероризмом на території Сирії вони ведуть без санкції Ради безпеки ООН і без дозволу уряду Сирії. Звичайно, Росія в такій коаліції участі не братиме. Але не можна виключати активнішого долучення Росії до боротьби з тероризмом в Сирії, якщо санкція Ради безпеки ООН з’явиться, або ж буде офіційне прохання про допомогу від сирійського уряду.
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень (Київ):
На Генеральній асамблеї ООН Володимиру Путіну навряд чи вдастся замінити дискусію навколо окупованих територій України на тему Сирії, хоч це і в його інтересах: у сирійській темі Росія виглядала б привабливіше, ніж в українській.
Зараз Росія вдається до спроб розіграти різні сценарії з метою підняти ставки у світовій політиці і посилити свої позиції. Однак, на мою думку, це гра одинака.
Сьогодні ця гра триває, оскільки ані США, ані сили атниасадівської коаліції не сказали свого останнього слова. Зараз ми можемо лише констатувати реактивну реакцію світу на російську присутність у Сирії. Максимум що відбувається – це консультації.
Але позицію Росії ускладнює те, що Кремль не бачить іншого шляху розв’язання конфлікту у Сирії, окрім як шляху, за якого має бути збережений режим Башара Асада, чого не можуть допустити США та їхні союзники.
Росії важливо дати сигнали Сполученим Штатам про те, що з нею варто рахуватися, якщо вони не хочуть ескалації конфлікту. І ця політика дуже схожа на політику, яку ми спостерігаємо у ставленні до України: ви не хочете визнання ДНР/ЛНР – ось вам ескалація.
Віктор Мураховський, експерт Центру військово-політичних досліджень (Москва):
Я на сто відсотків переконаний, що лише широка коаліція зможе розгромити бойовиків “Ісламської держави”. Сирійській армії з допомогою Росії зробити це не вдастся. Оскільки “ІД” діє не лише на території Сирії, а й Іраку, Лівії, інших країн регіону. Це завдання може бути вирішене лише спільними зусиллями і під егідою ООН.
Основною силою, яка реально воює з “ІД”, на сьогодні є сирійська армія. Тому вважаю, що Росія продовжить політику підтримки сирійського уряду, сирійської армії.
Росія вже збільшила останнім часом постачання боєприпасів до цієї країни. За понад чотири роки громадянської війни ці запаси, накопичені сирійським урядом, вичерпуються, за багатьма позиціями відчувається гострий дефіцит.
Саме цим пояснюється збільшення частоти рейсів російської військово-транспортної авіації і кораблів до Сирії. Для того, щоб мати можливість доставляти такі вантажі, Росія модернізовує і розширює аеродром в Латакії. Якщо не вдасться в рамках Ради безпеки ООН домовитися про створення коаліції з рівноправною участю усіх сторін, я думаю, Росія продовжить підтримувати сирійського лідера Башара Асада, а також, можливо, посилить військово-технічне співробітництво з Іраном.
Росії немає жодного сенсу брати пряму військову участь у тих операціях, за які відповідає конкретний уряд конкретної країни. І немає ніякого сенсу навіть частково брати участь у діях коаліції, яку очолюють Сполучені Штати. У таких питаннях Росія має взаємодіяти тільки на рівноправних умовах.
Перед Росією не стоїть завдання самостійно розгромити “ІГ”, оскільки вона має актуальніші проблеми поблизу своїх кордонів і актуальніші завдання для своїх збройних сил.
Павло Фельгенгауер, військовий експерт (Москва):
Якби Росія хотіла б щось всерйоз робити у Сирії, то тримала б усе в секреті, як це відбувалося на Донбасі чи раніше у Криму. Нічого серйозного в Сирії, швидше за все, не передбачається.
Це така собі стратегічна диверсія з боку Кремля. Мета очевидна: створити велику коаліцію, перевести Башара Асада в розряд “хороших” лідерів і врегулювати конфлікт із Заходом у темі України.
Ідею великої коаліції проти ІД Володимир Путін просуває кілька місяців поспіль. Була мета показати Заходу загрозу того, що Росія почне діяти в Сирії самостійно і розгорне там якесь військове угруповання. Але нічого вона там не розгорне, бо не має реальних можливостей, та й сенсу немає це робити.
Відправляють до Сирії кілька танків, кілька літаків, неповну роту солдатів, а стільки галасу, ніби там дивізія висадилася. Але дивізії там не буде, оскільки її неможливо буде оснащувати і утримувати. На відміну від Донбасу чи Криму, логістика там не розвинена.
Звичайно, в Сирії можуть з’явитися російські найманці, контрактники. Коли рік тому туди увійшли частини “Хезболли” – кілька тисяч добре підготовлених і озброєних бійців – всі вважали, що режим Асада зможе переломити хід бойових дій. Якщо у “Хезболли” нічого не вийшло, то кілька російських контрактників тим більше нічого змінити на полі бою не зможуть. Туди слід вводити 20-30 тисяч військових, а краще 100 тисяч, як в Афганістан свого часу. Але цього не станеться.
Сергій Таран, політолог (Київ):
Сирія для Володимира Путіна – це останній плацдарм, де він може мати вплив і через цей регіон впливати на інші країни. Росія поступово стає малозначущою державою у світі. Єдиний спосіб повернутися у гравці вищої ліги геополітики – це створювати анклави конфліктів і торгуватися ними із Заходом. Для Путіна, окрім цих конфліктів, немає інших інструментів впливу на Захід. Якщо донедавна це були газ і нафта, то зараз у нього залишилася лише армія.
Тому Володимир Путін намагатиметься показати, що він може вирішувати проблеми боротьби із тероризмом, що є вкрай важливими для Заходу. Можливо, частково це йому вдастся, але це не буде стратегічне партнерство. Оскільки для Заходу важлива прогнозованість, у той час як ніхто не знає, чого чекати від Путіна.
Про Сирію можуть домовитися “точково”, можливо, це будуть домовленості не на рівні лідерів країн, а, скажімо, на рівні військових чи спецслужб. Але це не буде зміна політичних пріортитеів Заходу.
Зараз лунають припущення, що затишшя на Сході може пояснюватимя тим, що Росія, мовляв, перемкнула свою увагу на інший регіон. Але Володимир Путін не зупиниться, Україна має бути постійно готова до загострення конфлікту. Єдиний спосіб для президента Росії впливати на Україну – це загострювати конфлікт, і він це постійно використовуватиме. Через Сирію він свою політику стосовно України не змінить.
…