Бізнесмен Анатолій Войцеховський – сполучна ланка 63-х компаній, що входять в так звану “Укогруп”. Вони будують в столиці близько 40 житлових комплексів на самовільно зайнятих земельних ділянках, часто – без дозвільної документації.
“Укогруп”, що має всі ознаки фінансової піраміди, проіснувала майже десять років завдяки зв’язкам у прокуратурі. Дії громадянських активістів і міської влади, які третій місяць позбавляють її “підживлення”, не дозволяючи Войцеховському захоплювати нові будівельні ділянки, призводять до неминучого падіння піраміди.
За даними КМДА, кількість інвесторів, які так і не зможуть стати законними власниками квартир – близько десяти тисяч осіб, що в 6 разів більше сумно відомої афери “Еліта-Центр”.
“Перед нами стояло завдання – продавати у що б то не стало. У інших – у що б то не стало будувати, десь брати арматуру і бетон”.
Так описав початок створення нових житлових комплексів “Укогруп” колишній менеджер з продажу Сергій – молодий чоловік, який пропрацював під початком Анатолія Войцеховського близько півроку. Це було в кінці нульових і тоді співрозмовнику не було ще тридцяти. Ми змінили його ім’я в інтересах безпеки.
Сергій стверджує, що в середньому на місяць продавав квартир на півмільйона доларів, отримуючи по 3% від угод: “У кожному житловому комплексі був свій відсоток. У нас був общак, і ми ділили його порівну на всіх”.
“Войцеховський скасував для себе всі документи. Отримати декларацію на будівництво та інші дозволи коштує певних грошей. Він вирішив йти іншим шляхом – вводити будинку в експлуатацію рішеннями судів, – розповів колишній менеджер” Укогруп”. – Єдиний орган, якому платить Войцеховський – прокуратура. Він співпрацює тільки з ними. Коли він приходить до них у гості, його зустрічають мало не з короваєм, тому що розуміють: прийшли гроші”.
Українські ЗМІ і учасники форумів інвесторів “Укогруп” називають різні дати створення будівельної піраміди Войцеховського.
Деякі вказують на сліди юридичної присутності компаній групи в Києві, починаючи з 2004 року.
Сергій, який працював у “Укогруп”, і добре знає найближче оточення бізнесмена, стверджує, що першим об’єктом Анатолія Войцеховського був ЖК “Елегант” – 32-поверховий будинок на вулиці Жилянській 118, неподалік від центрального залізничного вокзалу.
За його словами, в 2004 році Анатолій Войцеховський приїхав на вокзал без грошей, але вже незабаром пригледів неподалік відповідний для будівництва ділянку, і зв’язався з власником.
Запропонувавши останньому заманливо високий відсоток квадратних метрів площі в майбутній будівлі, умовив його на операцію.
“Якимось чином він знайшов пару тисяч гривень, побудував у борг будівельний паркан, купив жилетки, каски, і знайшов на вокзалі 10 бродяг, яким платив в день по сто гривень, щоб вони просто ходили і прибирали територію”, – розповідає співрозмовник
На майданчик запрошувалися потенційні інвестори, один з яких незабаром оплатив перші квартиру. Так був закладено першу цеглину у створення будівельної імперії.
Матрицю групи компаній ТОВ “Укоінвестбуд” заснував і очолив Анатолій Войцеховський особисто.
Згодом кількість компаній збільшувалася, загальне управління об’єктами розділили між собою ТОВ “Укогруп” на лівому березі Дніпра, і ТОВ “Сіті-Груп” – на правому. Войцеховський з часом перестав “світитися” в установчих документах.
Для оформлення найбільш проблемних об’єктів група стала користуватися послугами “дідуся Могильного”, спеціально для цього привезеного з малої батьківщини Анатолія Войцеховського – Енергодара Запорізької області.
Володимир Могильний, якому вже за 80, де-юре керівник декількох компаній, відповідальних за будівництво житлових комплексів, а також боржник за багатомільйонними кредитами групи.
За інформацією користувачів форумів інвесторів “Укогруп”, яку підтверджує і колишній менеджер Войцеховського, дідусь Могильний отримує близько п’яти тисяч доларів на місяць, розпоряджається машиною з водієм і просторою квартирою в Києві.
В обмін на це у разі виникнення конфліктів їздить на допити в прокуратуру знизує плечима і розводить руками. Мовляв, я стара людина, нічого не знаю, дайте мені спокій. Зв’язатися з ним нам, незважаючи на численні спроби, не вдалося.
Юридичні особи у складі групи по мірі виникнення проблем із законом то переоформляються, то ліквідуються, і на їх місці з’являються нові.
Згідно з даними, зібраними слідчим управлінням міліцейського главку Києва, станом на 2014 рік “Укогруп” об’єднувала 63 компанії.
Службові особи цих компаній, за інформацією МВС, “самовільно, з порушенням встановленого порядку зайняли земельні ділянки особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, санітарно-охоронних, зонах особливого використання земель”, і так далі.
Багато споруд, начебто ЖК “Печерський бастіон”, який “Укогруп” з серпня 2012 намагається побудувати прямо на місці Звіринецького скверу, супроводжувалися скандалами, бійками з найнятими забудовником “тітушками”.
Жителі навколишніх будинків об’єднувалися в активістські групи, і зверталися зі скаргами до міської влади. Ті, у свою чергу, направляли інформацію в правоохоронні органи.
Кримінальні справи щодо тих чи інших будівництв Анатолія Войцеховського аж до листопада 2012 велися розрізнено, хоча зв’язок більшості з них стає очевидною. Досить просто вивчити список їх засновників.
Так два кіпрських офшору: “Ербургхс Холдінгс Лімітед” і “Меілутіс Менеджмент Лімітед” є співвласниками компаній, що будують відразу 15 житлових комплексів. Включає ЖК “Тихорєцький” по вулиці Тихорецька, 30/7, який у 2012 році вводив в експлуатацію Анатолій Войцеховський особисто, отримавши відповідну декларацію на своє ім’я.
Роздільність кримінальних справ не дозволяло притягнути до відповідальності організаторів злочинної схеми, оскільки формально схеми не існувало – були тільки порушення правил службовими особами окремих компаній.
Прокуратура Києва на наш запит відповіла, що ще 26 листопада 2012 слідче управління київського главку МВС відкрило провадження, пов’язане з проведенням самовільного будівництва на території міста Києва. Три роки роботи не дали результату, досудове розслідування у кримінальній виробництву триває.
За даними високопоставленого джерела в прокуратурі Києва, об’єктами розслідування є “суб’єкти господарської діяльності, у тому числі – група компаній “Укогруп”. Матеріали розслідування становлять 46 томів.
Втім, і це кримінальне провадження не можна назвати “узагальнюючим”. Справа в тому, що команда районним прокуратурам – зібрати і передати всі наявні матеріали, скарги, результати перевірок та інше по об’єктах “Укогруп”, надійшла лише рік тому.
22 квітня 2014 після зміни влади в країні і, відповідно, перестановки в прокуратурі, головне слідче управління ГПУ відкрило об’єднане кримінальне провадження проти групи компаній. Це вселяє великі надії на те, що розслідування отримає хід.
На момент виходу статті в прокуратурах районів підтвердили передачу матеріалів у головне слідче управління. У ГПУ обіцяють дати розгорнутий коментар пізніше.
Результати першого року роботи по об’єднаному дослідженню є слідчою таємницею.
Слідство не завадило “Укогруп” закінчити за цей час переоформлення своїх компаній на підставних осіб.
У результаті власником “Укоінвестбуд” став Вахідов Теймур Таліб Огли. Компанію “Мега-Сіті” очолив Ісмаїлов Самір Талат Огли, менеджерами інших компаній призначені такі “відомі” на будівельному ринку професіонали, як Насибов Каміл Самандар Огли, Ніфтуллаев Джавіан Сабретдін Огли, Абілов Абулфаз Джаміл Огли, та інші. Зв’язатися з жодним з них не вдалося!
Єдина інформація про нинішніх керівників “Укогруп” – відомості нашого джерела в слідчій групі. Виявилося, що більшість з них працюють торгівцями на лівобережних ринках Києва. Втім, підтвердити або спростувати це поки не вдалося.
За приблизними підрахунками, загальна сума капіталів будівельних компаній “Укогруп”, виведених в офшори становить близько 150-ти мільйонів доларів.
В даний час залучення нових інвестицій в піраміду триває одночасно зі слідчими діями.
Час від часу ці процеси навіть перетинаються, але потім продовжуються кожен своєю течією.
Так, у вівторок 16 червня наш кореспондент не зміг потрапити у відділ продажів ЖК “Синьоозерний”, тому що приміщення було зайнято міліцією. Співробітники МВС в балаклавах і з автоматами в руках виставили працівників офісу на вулицю, оточили будівництво, і зажадали зупинити всі будівельні роботи.
“Синьоозерний” цікавий тим, що через нього можна простежити зв’язок “Укогруп” з представниками окупаційної влади Криму. А якщо очніше – зі спікером кримського “парламенту” Володимиром Константиновим, який після Євромайдану переуступив недобудований його компанією “Консоль” об’єкт своєму партнеру – “Укогруп”.
Зараз у “Синьоозерному” вже продають квартири на 25-х поверхах чотирьох секцій, хоча єдиним законним залишається попередній проект, який передбачав усього три секції і набагато меншу поверховість. Термін оренди земельної ділянки за проектом закінчився.
Керівник групи, що проводила 16 червня слідчі дії, відмовився що-небудь коментувати, посилаючись на таємницю слідства, але кивнув у відповідь на припущення нашого кореспондента про те, що їх поява пов’язана з розслідуванням того самого – об’єднаної справи проти “Укогруп”.
До появи кореспондента співробітники групи виявилися готові. З групи працівників офісу продажів, що стояли біля входу в будівлю, тут же підскочило дівчисько на ім’я Юля, що представилася “колегою-журналістом”, і почала щедро ділитися “інсайдом”, який встигла нібито роздобути. Своє прізвище вона називати не стала.
Незручність ситуації полягала в тому, що міліціонерам в “Синьоозерному” наш кореспондент був здивований так само, як і вони йому: приїзд у відділ продажів був намічений в рамках розслідування, планувалося просто поцікавитися цінами, акціями і наявністю документації під виглядом покупця. Ніякої інформації про захоплення у відкритих джерелах і розсилках не було, і дівчина помітно нервувала, розуміючи, що цілих два журналіста, які одночасно чисто випадково забрели на Виноградар – це вже багато!
Сенсаційний інсайд Юлії виявився про те, що міліція з’явилася в “Синьоозерному” під надуманим приводом про зв’язок Анатолія Войцеховського із одіозним екс-генпрокурором Віктором Пшонкою (“ви цього не пишіть, але це будівництво Войцеховського”), а насправді – міліція просто вимагає черговий хабар від компанії. З документами, переконувала Юля, у них все в повному порядку.
Стомившись слухати ці одкровення, наш кореспондент поїхав, але коли повернувся в “Синьоозерний” через день, будівництво тривало, а квартири продавалися, як ні в чому не бувало.
Якщо порівнювати “Укогруп” з шахраями, торгуючими ділянками на Місяці, то слід віддати їм належне: право власності в даному випадку спірне, зате самі ділянки в природі існують.
Що ж стосується будівництв Анатолія Войцеховського, то вже побудовані квартири зі спірним правом власності продавалися раніше – тепер продаються папірці з текстом, надрукованим на принтері про продаж “повітря”. Юридичною мовою це називається “нікчемні договори”.
Вищий пілотаж – недавня акція менеджерів групи з продажу квадратних метрів житла: якщо вам не вистачає грошей на квартиру цілком, ви можете купити пару уявних квадратних метрів в уявній сьомій черзі ЖК “Сосновий бір”. А якщо виникнуть проблеми – ці уявні квадратні метри вам запропонують в іншому уявному будинку.
Підступність в тому, що гроші ви при цьому повинні заплатити справжні.
Для роботи у відділі продажів “Укогруп” потрібна хороша фантазія. Менеджер комплексу “Мега-Сіті” Олексій, до якого під виглядом покупця прийшов наш кореспондент, намагався продати квартиру в майбутній надбудові над офісним центром по вулиці Харківське шосе, 19.
Це, одна з найбільших і найбільш потворних будівель у місті. “Укогруп” поспішає зробити її ще більш потворнішою – через брак грошей на завершення будівництва вже проданих приміщень, почалися продажі “квартир” в непередбачуваній архітектурним проектом секції 6-А.
В цілому, “Мега-Сіті” нічим не виділяється серед інших об’єктів групи: оренда землі давно закінчилася і не продовжувалася, тільки підтверджених судом боргів перед місцевим бюджетом – 16 млн. гривень, дозвільної документації на добудову поверхів немає, всі зобов’язання делеговані ТОВ “Аква Сіті “зі статутним капіталом в одну тисячу гривень.
Олексій почав бесіду гранично обережно. Щоб змусити його стати хоч трохи відвертим, довелося зображати повного ідіота.
Наприклад, розуміюче кивати у відповідь на фразу: “Так, нові поверхи ще будуються, але у нас вже все введено в експлуатацію!” Або: “Земля як була міська, так і залишилася – тепер уже за сертифікатом місто прийняло її на баланс”.
Розговорившись, Олексій довірливо повідомив, що якщо наш кореспондент захоче купити квартиру не у нього, а наприклад, у сусідньому ЖК “Флагман” (зазвичай зв’язок між об’єктами піраміди не афішується), він зможе продати і її, причому зробить велику знижку.
Втім, куди вже дешевше, ніж в “Мега-Сіті”! 10500 гривень за квадратний метр “до кінця тижня”, плюс 15% знижки за умови повної виплати.
Ще одна характерна риса будівництв “Укогруп” – економія на зручності і безпеці.
“У кожен вівторок в десять у нас проходили наради: усі звітували, скільки грошей зайшло, інше Войцеховського не цікавило, – розповів нам колишній менеджер Укогруп Сергій. – Одного разу чоловік сказав, що свайне поле робиться з 30% запасом. Тобто, при будівництві 16-ти поверхів, фундамент повинен бути розрахований на 25. Коли Войцеховський це почув, він сказав добудувати всі 16-поверхівки, які були, до 25 поверхів!”
У результаті в таких будинках виникли проблеми з ліфтами, які не піднімаються вище 16-го поверху, не вистачає потужності проводки, комусь не вистачає напору води, не кажучи вже про ризик того, що будинки просто можуть завалитися.
Загалом, абсолютно не факт, що квартира в “Мега-Сіті”, на яку поклав око наш кореспондент, буде коли-небудь підключена хоча б до каналізації.
Дивно інше: всі сусідні з описаною квартирою – продані! Це при тому, що договори “Укогруп” легко поставить під сумнів будь-який мало-мальськи навчений юрист, а перевірити законність будівництва тепер можна одним кліком в смартфоні, зайшовши на сайт містобудівного кадастру.
Громадські активісти, які вже багато років воюють проти будівництв Анатолія Войцеховського, в першу чергу відстоюють місто. Інвесторів піраміди в цьому середовищі називають радше співучасниками, ніж потерпілими.
“Усвідомлено, чи ні – вони спонсорують злочинця”, – вважає глава правління громадянської організації Євген Лєбєдєв.
Пан Лєбєдєв включився в боротьбу за Звіринецький сквер в серпні 2012 року, коли забудовник, щоб отримати доступ до майданчика задуманого там ЖК “Печерський бастіон”, поїхав через сквер бульдозером, ламаючи дерева, що вже є порушенням закону.
Місцеві жителі вийшли захищати територію, розбили там табір. Боротьба за сквер триває донині.
За словами Євгена Лєбєдєва, активні противники різних незаконних будівництв “Укогруп” поступово об’єднуються: “При загостреннях ми завжди допомагаємо один одному, ведемо загальний моніторинг, разом продавлюємо держструктури”.
Матеріали, які самостійно зібрали колеги Євгена Лєбєдєва, дозволяють відстежити всю структуру піраміди Анатолія Войцеховського, включаючи шляхи відмивання грошей через офшори.
Дізнавшись про об’єднання кримінальних проваджень, заручившись підтримкою ініціативної групи, Євген зв’язався зі слідством і запропонував волонтерську допомогу в зборі, перевірці та систематизації інформації, після чого слідчий перестав відповідати на його дзвінки.
“Всі фінансові піраміди падають – це тільки питання часу” – вважає Лєбєдєв. – Сьогодні ми бачимо уповільнення процесів будівництва по всіх об’єктах Войцеховського”.
Акція! Стань останнім учасником падаючої піраміди!
Занижена ціна передбачуваної вигоди – одна з основних ознак будь-якої фінансової піраміди.
Цієї зими Укогруп “пробила” дно неконкурентності: деякі квартири на піку зростання курсу валют можна було купити менше, ніж за 300 доларів при середній ринковій ціні 700-800 доларів за квадратний метр: у відділи продажів вишикувалися цілі черги.
Всі, хто взяв розстрочку, поспішали туди ж – погасити всю заборгованість, поки вона не збільшиться в три рази. Плюс до всього, в цей час ще зберігався попит на київські квартири серед переселенців зі Сходу України.
Замголови Київської Адміністрації Павло Рябікін вважає, що появі нової піраміди сприяли, зокрема, зміни в законодавстві.
“Раніше існував замкнутий цикл – місто виділяло землю під будівництво, визначало умови майбутньої забудови, проводило містобудівний контроль. У 2010 році парламент прийняв новий закон “Про містобудівну діяльність”, що руйнує цей процес. Думаю, це було пов’язано з присутністю будівельного лобі”.
Тепер КМДА визначає тільки містобудівні умови і обмеження. Далі забудовник має справу з ДАБКом, Мінрегіонбудом та Мін’юстом. “Тобто, загубилися механізми контролю”, – пояснює пан Рябікін.
Проте, міська влада не могла дозволити собі не звертати уваги на зростання піраміди.
“Скільки може бути постраждалих? Ми оцінюємо потенційна кількість тих, хто може бути залучений в цю компанію як співінвестори, від десяти до дванадцяти тисяч чоловік”, – заявив Павло Рябікін.
Таким чином, оціночна кількість постраждалих від будівельної афери “Укогруп” – в 6 разів більша сумно відомої афери “Еліта-Центр” і порівняна з населенням районних центрів Київської області: Баришівки, Іванкова або Володарки і Ставища разом узятих.
Міськадміністрація неодноразово зверталася до прокуратури, але та рекомендувала йти в суди з господарськими позовами.
До нинішньої весни, втомившись від безпорадності, і розуміючи ступінь загрози місту з боку “Укогруп”, КМДА за власною ініціативою взялася відбивати у Анатолія Войцеховського захоплені ділянки.
За словами Рябікіна, визначити, що будівництво належить “Укогруп”, не складно за низкою ознак. Наприклад, роботи починаються “на ділянках, де відсутня будь-яка документація”: “Так діє тільки будівельна група Войцеховського”.
Відбивати почали в прямому сенсі: отримуючи від громадянських активістів сигнал про спробу завезти будматеріали і поставити паркан, місто направляє на місця власну техніку, яка руйнує огорожі, і засипає котловани. Ця “гонка” триває досі.
У деяких випадках техніку приганяли на будмайданчики, де частина квартир вже була продана, а будівництво вже почалося, але його продовження несло велику небезпеку для міста.
Так у квітні за участю мера Віталія Кличка застосували силове знесення на трьох ділянках, раніше захоплених “Укогруп”. Один з них, ЖК “Доміно” по вулиці Фанерній, 5-А, який впритул прилягав одночасно до залізничного полотна і лінії високовольтних проводів.
Отже, після банкрутства “Укогруп” влада міста могла б провести конкурс, і залучити порядних інвесторів для завершення будівництва і законного заселення власників квартир.
Це було б можливо, якби компанії групи дотримувалися якихось будівельних норм – хоча б норм безпеки. Але, як зазначено вище, більшість будинків стоять “на чесному слові”, і міська влада поки не знає способу вирішити ситуацію без втрат.
Тому на питання, що робити постраждалим, замголови КМДА порадив: “Спробувати повернути гроші, якщо є така можливість”.
Поки Анатолій Войцеховський відповів на блокаду тим, що взявся продавати квартири на все нових і нових поверхах споруджуваних будинків. А також у нових чергах і секціях житлових комплексів, на які не розраховані ні архітектурні проекти, ні ділянки. Так, наприклад, і з’явилися “сьомі секції” комплексів “Сосновий бір” і “Флагман”.
Також він в рази збільшив і без того абсурдний обсяг реклами, і продовжує утримувати ціни на рівні 500 доларів за квадратний метр.
Справа в тому, що для існування піраміди постійно необхідний валовий дохід.
Можна викупити всі рекламні площі Києва і пропонувати квартири по 100 доларів за квадратний метр, але для нових продажів необхідний хоч клаптик землі, який кияни вже не дозволяють захопити.
Співробітники Мінрегіонбуду дали нашому кореспонденту актуальний номер мобільного телефону Анатолія Войцеховського, але на дзвінки та смс на момент виходу публікації бізнесмен так і не відповів.
…